Червоні чоботи сьогодні настільки пов’язані з образом українського танцю, що легко припустити, ніби вони завжди були стандартом — але історично жовті, чорні й навіть зелені чоботи насправді траплялися значно частіше. Червоні чоботи були саме ознакою заможності, і їхня рідкісність — це те, що робило їх такими вагомими символічно: чоловік, що дарував пару червоних чобіт жінці, яку кохав, робив справжнє освідчення, а традиція іноді очікувала, що він мав пошити їх власноруч.
На весіллях момент, коли наречена міняла постоли на пару червоних чобіт, позначав її перехід із дівчини в заміжню жінку — зміна взуття символізувала зміну статусу. Чоботи постійно з’являються й в інших ланках української фольклорної традиції — у ворожіннях, які дівчата влаштовували на Андрія, на забавах і в весільних звичаях загалом, деякі з яких за сучасними мірками справді дивні: наприкінці одного з весільних обрядів наречена знімала чоботи з ніг свого новоспеченого чоловіка й жартома била його ними — ритуал, покликаний символізувати рівність, єднання та майбутню родину.
