Чуприна — також відома як чуб або оселедець — це єдиний пасом волосся, залишений на інакше поголеній голові, зачіска, найтісніше пов’язана із запорізькими козаками. Утім, ідея ця набагато давніша за самих козаків: найдавніше відоме зображення такої зачіски, вирізьблене на кістці мамонта, знайшли поблизу українського міста Мізин, і йому приблизно 20 000 років. Серед давніх арійських племен уздовж Дніпра та сама зачіска позначала воїнське стан, і була пов’язана з віруванням, що саме через цей єдиний пасом душа підноситься до сонця — буквальний сонячний промінь, що тримався на голові.
На Запорізькій Січі чуприна не була зачіскою, яку міг просто обрати будь-хто. Вона позначала належність до чогось близького до лицарського стану, і право її носити треба було заслужити, пройшовши посвяту — перший бій, перший морський похід, справжнє випробування. Селянам-втікачам, боягузам, злодіям і брехунам вона була категорично заборонена, а зрізаний чуб вважався найглибшою ганьбою, яку тільки міг зазнати козак.
Навіть сама зачіска підпорядковувалася суворим правилам: над чолом залишали пасмо шириною в три пальці, з часом відрощуючи його достатньо довгим, щоб заплести, і заправляли за ліве вухо — той самий бік, за традицією, на якому мала носитися кожна нагорода, заслужена козаком.
