Життя Василя Авраменка — водночас захоплива і трагічна історія.
Він народився 22 березня 1895 року в селі Стеблів на Черкащині. Брав участь у Першій світовій війні. 1917 року переїхав до Києва й вступив до Музично-драматичної школи імені Миколи Лисенка, де під керівництвом Василя Верховинця почав вивчати український народний танець. Після навчання почав працювати в театрі, заснованому Миколою Садовським, де почав збирати й записувати автентичні танці від акторів. Спостерігаючи за народними танцями й перебуваючи під впливом лекцій Василя Верховинця, Авраменко переймається ідеєю відродження українського танцю, повернення йому належного місця, повернення його первісної, кришталево чистої краси й самобутньої естетики. Саме він першим висунув ідею заснування шкіл українського народного танцю по всій Україні. За іронією долі, першу таку школу створили в українському таборі для військовополонених у Калуші, Івано-Франківської області.
Звідти Василь Авраменко переїхав до Львова, де в березні 1922 року створив першу школу танцю в Галичині. Після Львова він перебрався на Волинь, де за 10 місяців створив ще 5 танцювальних шкіл. А потім були Перемишль, Холм, Підляшшя, Тернопіль, Дрогобич, Станіслав (нині Івано-Франківськ). У Коломиї Авраменко створив 2 школи — одну в чоловічій гімназії, іншу — в жіночій гімназії.
1925 року, запрошений місцевою українською громадою, Авраменко переїхав до Канади. Там, у Торонто, він відкрив численні клуби й школи народного танцю.
Авраменко був відомий творенням власної версії мистецтва, тому що те, що він створював, не було традиційними танцювальними дивертисментами — це були абсолютно нові танцювальні жанри. Його постановки можна описати як балети-поеми, балети-симфонії, що відображали складну історичну долю українського народу (балетні постановки на кшталт «Великдень в Україні», «За Україну», «Отаманова Січ Сірка»).
У своїй творчості Авраменко поєднував балет, музику, театр і хоровий спів. Його знаменитий «Гопак» мав грандіозний успіх у «Метрополітен-опера» (1931 рік). Його постановки «Гонта», «Чумак», «Аркан з Коломиї» стали класикою.
Талант Василя Авраменка проявився не лише в танці, а й у кінематографії. У 1936–1937 роках Василь Авраменко заснував українську кіностудію в Нью-Йорку, де створив кінофільми-опери «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», «Маруся Богуславка» тощо. Документальний фільм «Тріумф українського танцю» (1954), над яким Авраменко працював 25 років, здобув велике міжнародне визнання після показу в кінотеатрах США та Європи.
Упродовж 1920–1950-х Авраменко відкрив школи українського народного танцю в Аргентині, Канаді, Бразилії, Австралії та Ізраїлі. Авраменко підсумував свій унікальний досвід танцівника й хореографа у фундаментальній праці «Українські народні танці, музика і костюм».
Василь Авраменко помер у Нью-Йорку 6 травня 1981 року. У своєму заповіті він просив перенести його останки на батьківщину, щойно Україна стане незалежною державою.
У кожній зі шкіл, заснованих Василем Авраменком, його творчу спадщину продовжували викладачі, які навчали мистецтва українського народного танцю, поширюючи ідеї маестро та його вчителя й натхненника Василя Верховинця. Василь Авраменко заклав фундамент для подальшого зростання й розвитку українського сценічного танцю. Завдяки його таланту й праці мистецтво й слава українського танцю поширилися по всьому світу.
