З-поміж усіх елементів, що складають український народний костюм, вінок, мабуть, несе найбільше значення в найменшому просторі. Вінок — квітковий вінок, який за традицією носили дівчата й незаміжні молоді жінки, — справжній символ України та жіночої краси, і за традицією його складали не абияк: правильний вінок сплітали з дванадцяти конкретних квітів і трав, серед яких мальва, калина, безсмертник, деревій, незабудка, чорнобривці, барвінок, любисток, волошка, ромашка, мак і хміль — і кожну з них обирали за те, що вона символізувала, а не лише за зовнішній вигляд.
Стрічки, що спадали позаду, теж несли власне закодоване значення. Зелена означала красу й молодість, фіолетова — мудрість, малинова — щирість і теплоту, а рожева сигналізувала про посаг дівчини — тож ще до того, як власниця вінка промовляла хоч слово, її стрічки вже дещо про неї розповідали.
Українська традиція насправді розрізняла десятки окремих вінків, кожен створений для конкретного моменту життя. Якщо юнак привертав увагу дівчини, але ще не наважувався про це сказати, вона могла сплести йому «Вінок надії» з волошок і маку та увінчати його на наступному святковому зібранні — легкий поштовх, покликаний допомогти йому подолати власну нерішучість. «Дівочий вінок» з ромашок і волошок позначав інший етап юності, а «Вінок кохання», сплетений з ромашок і хмелю навколо квітучої гілки калини, промовляв і про красу дівчини, і про її розум. Заручені пари й заміжні жінки вплітали волошки та любисток у «Вінки заручин», трояндовий вінок із зеленим листям сповіщав про народження первістка, а чоловіків, що вирушали на війну чи на заробітки за кордон, проводжали у «Вінках розлуки», сплетених із первоцвіту й вересу — квітів, обраних саме тому, що вони символізували скороминущість і самотність.
Дослідники нараховують понад сімдесят окремих світських, обрядових і магічних вінків у межах української традиції — нагадування про те, що вінок ніколи не був лише прикрасою. На сцені сьогодні він і досі робить саме те, що робив завжди: розповідає щось про ту, хто його носить, і про причину — ще до того, як почнеться сам танець.
