Принаймні раз у житті кожен з нас дивився на циганські танці, уявляючи себе в тому вогняному, загадковому й безтурботному вихорі танцю! Здається, ніхто не може залишитися байдужим, дивлячись на це магічне видовище: ноги самі починають вибивати ритм, руки — плескати, і не встигнете озирнутися, як уже й самі танцюєте…
Циганська культура, і зокрема танець, — це суміш різних впливів: балканського, кельтського, східноіндійського й арабського. Завдяки кочовому способу життя цигани постійно збагачували свою культуру. Але й самі вони зробили величезний внесок в інші культури світу. «Ромале» (так цигани самі себе називають) збагачували власну культуру, додаючи культурні елементи практично з кожної країни, яку відвідували й де жили. Це, своєю чергою, пояснює, чому майже кожен український фольклорний танцювальний колектив має циганські танці у своєму репертуарі.
Історія ромського народу завжди була дуже цікавою, але суперечливою темою. Довгий час історики вважали, що цигани походять з Єгипту. Але 1855 року з’явилася інша версія. Вона стверджувала, що батьківщиною цього кочового народу є Індія. Предки циган — мандрівні музиканти й співаки — належали до «недоторканних». У V столітті через міжусобиці між індійськими князівствами цигани залишили Індію й вирушили на Захід, заробляючи на життя танцювальними й вокальними виступами. У мандрах їхній спосіб життя і звичаї асимілювалися зі звичаями осілих народів. Наприклад, мистецтво ворожіння вони «запозичили» у греків, а мова збагатилася перськими й вірменськими словами.
Найбільше їхнє танцювальне мистецтво збагатили культурні традиції тих народів, серед яких цигани затримувалися найдовше. Так, іспанські цигани зробили внесок у розвиток культури фламенко, угорські цигани створили танець «Циганська угорка» (буквально — циганський угорський танець), відомий своєю красою й темпераментом, тощо.
Серед іншого, особливо цікава історія чоловічого циганського танцю «Вербунк» або «Вербункош». Це аналог лемківського чардашу (або навпаки). Вербунк, як і чардаш, зародився в Угорщині. Його зазвичай виконували новобранці, що вирушали на військову службу. Чоловіки ставали в коло, намагаючись перевершити один одного — робили високі викиди ніг, крокували, дзвеніли острогами тощо. Усі ці рухи виконувалися під акомпанемент циганських музик. Цигани «вкрали» цю ідею й наповнили танець нестримною буйністю.
